АННА

Бути 30-річною – це щастя

Я – художниця, досліджую живопис і культуру.

 

30-річчя, з одного боку, боялася, але насправді не дуже. Тому що бачила зміни в собі, результати яких мені подобалися. Просто здавалося, що прийде час, який відкриє нові можливості й життя навпаки стане цікавішим.

 

У 30 багато страхів взагалі зникло. Зокрема, з приводу зовнішності – почала себе сприймати такою, якою я є.

 

Бути 30-річною – це щастя. Тому що ти ще молода, активна, водночас у тебе вже є серйозний досвід, ти уже професіоналка, дуже багато пройшла випробувань. Це допомагає реалізувати себе .

 

У мене увесь час були проблеми з зайвою вагою. Це боротьба з дитинства. А зараз я розумію, що насправді всі люди різні, всі не можуть бути Анджеліною Джолі. Це треба сприймати як нормальний стан речей.

 

Я навіть почала інакше сприймати людей довкола. Коли ти критично ставишся до себе – такий самий підхід до інших. Тепер я почала сприймати абсолютно всіх людей такими, які вони є.

Можна все життя мріяти, а можна просто почати робити

Найголовніше, що трапилося у моєму житті до 30 – відкриття власної школи живопису та скульптури. Це була мрія ще з дитинства. Мені завжди не вистачало коштів та сміливості, хоча я працювала у школах інших людей – викладала, займала керівні посади. Тоді це була залежність від директорів і страх, що я не зможу почати свою справу.

 

Усі, хто мене знає, були впевнені, що все вийде – мене підтримували друзі та близькі. І тепер, коли школа відкрита, і навіть не в сезон я маю багато учнів та студентів, – це для мене велике щастя. Мої друзі кажуть, що я розцвіла в цей час, тому що я зробила сміливий крок назустріч до своєї мрії.

 

Можна все життя мріяти, а можна просто почати робити. От саме у 30 років настав той час, коли я зрозуміла, що пора зробити цей крок і назад дороги вже немає.

 

Найголовніше усвідомлювати, що все залежить тільки від тебе. Ми часто знаходимо привід, чому чогось не робимо, а насправді найголовніша причина – це страх, який не дає нам можливості долати бар’єри.

 

Щастя – у наших руках. Ніхто нам не винен, якщо чогось не виходить - значить не було зроблено важливий крок до нього.

Я дуже емоційна, тому в мене є зморшки. Вони з’явилися достатньо рано, ще років у 22. Я грала у КВК, у мене на лобі мімічні зморшки. Зараз я роблю зарядку і намагаюся контролювати свої емоції на обличчі.

Щастя – у наших руках. Ніхто нам не винен, якщо чогось не виходить

Я з дитинства знала, чим хочу займатися, і батьки не забороняли мені цього робити, хоча й досі вважається, що художник – це не те заняття, яким можна заробляти на життя.

 

Думаю, навіть якщо у 30 ти змінюєш професію, головне стати професіоналом у своїй справі.

 

Навіть якби мала можливість повернутися в минуле, я б нічого не змінювала. Має бути внутрішня готовність до змін. Коли якісь зміни потрібні саме тобі – вони стаються. А складнощі формують особистість.

 

До 40 років, думаю, треба дітей народити і знайти справжнє кохання. Якщо не назавжди, то хоча б надовго. І зробити щось хороше на весь світ. Ми у цьому світі живемо, тож варто зробити щось, аби прийдешнім поколінням було комфортніше.

Треба завжди залишатися людиною – порядною і чесною. Та допомагати іншим

У підлітковому віці ми сприймаємо любов дещо егоїстично. Коли тобі 30, починаєш розуміти, що любов – це не про егоїзм. Що людина поруч із тобою не має потерпати від стосунків, вона має самостійно розвиватися. Кожен обирає свій шлях і має право робити те, що йому подобається.

 

Любов має бути не тільки до людей, а й до своєї справи. Ти маєш її, як дитину, ростити і любити. Якщо ти не будеш нічого вкладати і запустиш – виросте страшний бадиль, а щоби із твоїх зусиль виросла справжня гортензія, потрібно працювати над цим.

 

Ніколи не шкода часу на навчання. Особливо, якщо йдеться про вивчення мов. Мені іноді буває соромно, тому що у мою школу приїжджають діти з Нью-Йорка, які говорять 5 мовами, а я знаю дві і третю на рівні “левел ту”.

 

Другий рік намагаюся кинути палити. На три місяці кидаю, далі знову повертаюся. Це така боротьба, як з англійською мовою – або я її, або вона мене.

 

Треба завжди залишатися людиною – порядною і чесною. Та допомагати іншим.