АНЯ

30-річною бути класно!

Кілька років тому я би сказала про себе, що є тінейджером у тілі дорослої людини. А сьогодні я – це мій особистий коктейль якостей, інтересів, захоплень та емоцій.

 

Останнім часом я дедалі більше приймаю себе, бо 30-річною бути класно!

 

Страху, що от-от виповниться 30, у мене не було. За півроку до цього я почала кардинально змінювати своє життя: розлучилася, пішла на психотерапію. Усе змінилося докорінно. Під час терапії я почала більше розкривати себе, тож такі речі, як вік, стали другорядними.

 

Найголовніше, що я дізналася про себе до 30 – це те, що я така, яка є. Навчилася себе приймати з думкою: “Все в тобі, ти – цілісна особистість, ні хороша, ні погана, не вигаданий персонаж, який може бути або таким, або таким”. Взагалі не буває людей суто хороших чи всуціль поганих.

 

Приймати себе і передавати соціуму цей меседж – набагато важливіше, ніж намагатися комусь сподобатися.

 

Треба відрізняти егоїзм від турботи про себе. Коли я намагаюся піклуватися про себе і ставити себе на перше місце – почуваюся егоїсткою. Але це неправильно. Коли ти дбаєш про себе – будуєш більш здорові стосунки з іншими людьми. З поваги до себе починається все.

Приймати себе – набагато важливіше, ніж намагатися комусь сподобатися

Я викладаю англійську. В 16 років я пішла працювати у школу, була вчителькою економіки англійською. З 18 років і дотепер викладаю тільки англійську. Виявилося, що я з першого разу влучила й обрала дійсно свою справу.

 

Дуже мало хто з вчителів мріяв стати вчителем. Просто так вийшло. Я іноді жартую, що вчительська – це місце, де вмирають мрії. Насправді я дуже добре розумію, що перебуваю на своєму місці і допомагаю людям змінювати їхні життя. Зараз у мене новий етап у професійному розвитку, я хочу тренувати викладачів.

 

Тепер до мене також приходить усвідомлення, що моя робота може і повинна оплачуватися. Гроші - це не соромно. Тому що раніше я бувало думала: “Та ні, давай, вперед за ідею, нічого не треба”.

 

У роботі для мене найважливіше – це зв’язок із людьми. Також варто усвідомлювати, що всім ти допомогти не зможеш. Усі, хто вчить мови, мають розуміти, що від викладача залежить тільки 20% успіху. 80% – це робота із собою. Стосунки учня і вчителя схожі на ідеальну систему батьківства: “Коли тобі буде потрібно, я тебе підтримаю, але пресувати тебе не буду”.

Коли ти дбаєш про себе – будуєш більш здорові стосунки з іншими людьми. З поваги до себе починається все

30 – це нові 20. Мені здається, що люди в 30 бувають такі малі. Хоча для мене у 30 років настав більш усвідомлений період життя.  

 

Якщо ти хочеш постійно контролювати все у своєму житті – ти ніколи не будеш щасливим. Треба вміти відпускати.

 

Я не можу нічого відняти у своєму досвіді. Те, що відбулося, зробило мене мною. Мені цікаво побачити, куди життя мене заведе. Я не знаю, що зі мною буде через 10 років. Я навіть не знаю, що буде через рік. Мені просто цікаво бути.

 

Рік тому в Італії зробила татуювання. Я поїхала у мандрівку-самопізнання. Мене з Італією дуже багато чого пов’язує, тому що у дитинстві їздила туди і жила в родині. Я знаю італійську мову, в мене там є “моя італійська сім’я”, друзі. Минулоріч в Італію поїхала сама, щоби законектитися знову зі своїм корінням. З італійської напис тату перекладається як “живи”. Мені її запропонувала зробити моя “італійська сестра”. Ми поїхали до її знайомої татуювальниці, набили все за 15 хвилин.

Я не можу нічого відняти у своєму досвіді. Те, що відбулося, зробило мене мною

Усе життя я себе ніколи не ставила на перше місце, і досі я цього не особливо вмію. Вчусь, але не вмію. Та виходить, що я мала багато успішних стосунків у житті, які витягала на собі. Але тепер прийняла, що деякі люди відпадають із життя.

 

Дружба для мене – це абсолютно повне прийняття іншої людини. Як і любов, в принципі. Просто це різного рівня стосунки.

 

Ніколи не варто себе обмежувати тим, що хтось інший хоче або каже тобі робити. Треба прислухатися до себе – до своїх почуттів, бажань і завжди давати собі вибір.