Як я стала фотографкою. Моя історія.


Мої клієнти на зйомках часто цікавляться тим, як довго я захоплююсь фотографією і працюю фотографом, тому вирішила на це питання відповісти у форматі посту, розказати свою маленьку історію [☺️]
Почну з того, що в мене є багато фотографій з дитинства, тому що на плівку фотографував мій батько, сам її проявляв і друкував фото. Він робив кімнату для проявки і друку фото з нашої ванної і для мене це був якийсь магічний процес, я була щаслива, коли мене пускали подивитись, як чаклує тато.
Я не пам'ятаю момент коли сама почала робити перші фотографії, але це було десь в старшій школі, бо був епізод у житті, коли я поїхала 16-тирічною в молодіжний табір і мої друзі насміхалися з того, як я з захопленням фотографую всі квіточки, дерева в лісі. Табір був у Карпатах.
Першими моїми камерами були звичайна "мильничка", плівковий Зеніт, Canon і кілька разів я просила напівпрофесійну цифрову камеру у друга. На плівку я фотографувала друзів за вартість самої плівки, її проявки і взагалі ніяк на цьому не заробляла. Два роки попрацювавши у Києві, я купила свою першу цифру камеру Canon 600D з китовим об'єктивом. Саме знімаючи на нього, я почала просити перші гроші за зйомки, тоді це було гривень 300, не більше. Я пам'ятаю, як один друг на мене образився через те, що коли він вчергове попросив мене зробити йому фото, я озвучила вартість зйомки, після того ми з ним більше не спілкувались. Я вчилась фотографувати самостійно, була тільки на одному МК з фото за весь час.
Цифра поступово витіснила плівку з мого життя і з часом я змінила камеру на повноформатну, купила кращий портретний об'єктив. 7 років життя в Києві я займалася фотографією скоріше як хобі, трошки заробляючи у вихідні й почала мріяти про те, щоб присвятити фотографії весь свій час, бо ніяка інша робота мене настільки не захоплює, не поглинає, як робота фотографом. Власне, вже три роки як я фрілансер, займаюсь тільки фотографією та інших робіт в мене немає. Я довго вагалась перед тим, як звільнитись з останнього місця роботи, було страшно стрибати в невідоме.
Працювати на себе складно, це нагадує якісь американські гірки, бо робота нестабільна, важко щось планувати наперед, але я сильно-сильно люблю фотографію і поки не можу її кинути заради більш стабільного, спокійного життя.

Замовити фотосесію в мене можна тут )